ост
ОСТ¹, у, ч., мор., метеор.
1. Схід, східний напрям.
Ми стаємо плечима до плечей, Як ост і норд, як вест і зюйд на морі! (Ю. Яновський).
2. Східний вітер.
Щовесни вбираються [тополі] в зелень, а щоосені знов роздягають їх до білокор'я пронизливі норди та ости... (О. Гончар).
ОСТ², а́, ч., розм., рідко.
Те саме, що остю́к.
Водить [Остап] пальцями вздовж колоска, вигладжує. За зерном, за остами водить, пильнує (К. Гордієнко);
* Образно. Свирид ще молодий чоловік, .. борода засіяна гострими білими остами (Панас Мирний).
ОСТ³, а́, ч., розм., рідко.
Те саме, що о́стень.
Тимка стало тягнути [течією] вниз, .. та нагодився на ту хвилю Джмелик на човні, що для забави ганяв остами щук на мілководді. Він і врятував Тимка (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)