ост
I. СХІД (одна з чотирьох сторін світу — східна); ОСТ (у мореплавстві та метеорології). Туман розвіявся, на сході зарожевіло небо (Григорій Тютюнник); Ми станемо плечима до плечей, Як ост і норд, як вест і зюйд на морі! (Ю. Яновський).
ОСТЮ́К (ГОСТЮ́К) (довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків), ОСТЬ рідше, ВУС розм., ОСТ заст. рідко. Хоч їли гречаний та житній хліб з остюками, проте голодні не сиділи (О. Донченко); Тверді пшениці мають остистий колос. Їх ості довші за колос і спрямовані вгору (з посібника).
О́СТЕНЬ (риболовецьке знаряддя, схоже на вила, для настромлення риби), О́СТІ мн., ОСТ розм., СПІ́СА діал. Витягати остенями кету на берег; Та нагодився на ту хвилю Джмелик, що для забави ганяв остами щук на мілководді (Григорій Тютюнник); Рибалки великі сіті тягнуть, Кричать, гребуть веслами та до сонця Поблискують зубцями спіс спижевих (І. Франко).
Словник синонімів української мови