остербувати

ОСТЕ́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСТЕ́РБАТИ, аю, аєш і ОСТЕ́РБНУТИ, ну, неш, док., заст. Одужувати.

— Аби ви та Гаїнка швидше остербували, — ото добре було б (Гр., II, 1963, 434);

От неділенька минула, а сердешна в’яне; Хоть остербала, но [але] плаче, як на річку гляне (Укр. поети-романтики.., 1968, 548);

Всі мов остербли від слова того, спалахнула мова крилата (Стар., Поет. тв., 1958, 207).

Значення в інших словниках

1. остербувати — осте́рбувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. остербувати — -ую, -уєш, недок., остербати, -аю, -аєш і остербнути, -ну, -неш, док., заст. Одужувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. остербувати — ОСТЕ́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСТЕ́РБАТИ, аю, аєш і ОСТЕ́РБНУТИ, ну, неш, док., заст. Одужувати. – Аби ви та Гаїнка швидше остербували, – ото добре було б (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. остербувати — ВИДУ́ЖУВАТИ (ставати здоровим, відновлювати свої сили після хвороби, поранення тощо), ОДУ́ЖУВАТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЧУ́НЮВАТИ розм., ОЧУ́НЮВАТИ розм., ПРОЧУ́НЮВАТИ розм., ОКЛИ́ГУВАТИ розм., ВИЧУ́ХУВАТИСЯ фам., ВОСКРЕСА́ТИ жарт.  Словник синонімів української мови