Великий тлумачний словник сучасної мови

остербувати

осте́рбувати

-ую, -уєш, недок., остербати, -аю, -аєш і остербнути, -ну, -неш, док., заст.

Одужувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. остербувати — осте́рбувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. остербувати — ОСТЕ́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСТЕ́РБАТИ, аю, аєш і ОСТЕ́РБНУТИ, ну, неш, док., заст. Одужувати. – Аби ви та Гаїнка швидше остербували, – ото добре було б (Б.  Словник української мови у 20 томах
  3. остербувати — ВИДУ́ЖУВАТИ (ставати здоровим, відновлювати свої сили після хвороби, поранення тощо), ОДУ́ЖУВАТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИЧУ́НЮВАТИ розм., ОЧУ́НЮВАТИ розм., ПРОЧУ́НЮВАТИ розм., ОКЛИ́ГУВАТИ розм., ВИЧУ́ХУВАТИСЯ фам., ВОСКРЕСА́ТИ жарт.  Словник синонімів української мови
  4. остербувати — ОСТЕ́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., ОСТЕ́РБАТИ, аю, аєш і ОСТЕ́РБНУТИ, ну, неш, док., заст. Одужувати. — Аби ви та Гаїнка швидше остербували, — ото добре було б (Гр.  Словник української мови в 11 томах