остяки

ОСТЯКИ́, і́в, мн. (одн. остя́к, а́, ч., остя́чка, и, ж.). Застаріла назва кількох народностей Сибіру — хантів, кетів і селькупів.

Стомленому та без краю стурбованому Микиті цей чорний одинокий остяк здався за рідного брата (Л. Янов., І, 1959, 317);

Сковані міцним сном спали остяки (Рибак, На світанку, 1940, 214).

Значення в інших словниках

1. остяки — -ів, мн. (одн. остяк, -а, ч.; остячка, -и, ж.). Застаріла назва кількох народностей Сибіру – хантів, кетів і селькупів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. остяки — ОСТЯКИ́, і́в, мн. (одн. остя́к, а́, ч.; остя́чка, и, ж.). Застаріла назва кількох народностей Сибіру – хантів, кетів і селькупів. Стомленому та без краю стурбованому Микиті цей чорний одинокий остяк здався за рідного брата (Л. Яновська); Сковані міцним сном спали остяки (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах