осьмушка
ОСЬМУ́ШКА, и, ж., діал.
1. Восьма частина фунта.
Розруха після війни і голод зовсім розладнали життя.. По містах були вже раді й осьмушці чорного хліба на день (Панч, На калин. мості, 1965, 147).
2. Те саме, що осьму́ха.
Пріська стрічає його [свято] неабияк: і страви уволю, і пирогів, ще й осьмушку горілки купила (Мирний, III, 1954, 32);
Б’ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров’ю свої оселі (Кос., Новели, 1962, 9);
Господарем назвала його [Фросина], а він тільки зітхнув: аби хоч осьмушка землі була в нього (Стельмах, Хліб.., 1959, 170).
Словник української мови (СУМ-11)