осьмуха

ОСЬМУ́ХА, и, ж., діал.

1. Давня міра хмільних напоїв і сипких тіл, що дорівнювала восьмій частині більшої міри (кварти, відра, бочки і т. ін.).

Хто пив тут більш од всіх сивухи, І хто пив разом три осьмухи, То той Енеєві був брат (Котл., І, 1952, 92);

— Замість осьмухи вже йде кварта, та й горілка розведена більш чим на половину (Кв.-Осн., II, 1956, 112).

2. Народна міра землі, рівна восьмій частині якої-небудь ділянки або більшої міри (перев. десятини).

Занепокоєння пішло — старшина землю купив близько. Вже добирається до Скибиної нивки.. Осьмуха землі, найбільший клапоть. Ой лихо, лихо! (Горд., Чужу ниву.., 1947, 21).

Значення в інших словниках

1. осьмуха — осьму́ха іменник жіночого роду восьма частина кварти, відра, бочки, десятини тощо діал.  Орфографічний словник української мови
2. осьмуха — -и, ж., діал. 1》 Давня міра хмільних напоїв і сипких тіл, що дорівнювала восьмій частині більшої міри (кварти, відра, бочки і т. ін.). 2》 Народна міра землі, рівна восьмій частині якої-небудь ділянки чи більшої міри (перев. десятини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осьмуха — ОСЬМУ́ХА, и, ж., діал. 1. Давня міра хмільних напоїв і сипких тіл, що дорівнювала восьмій частині більшої міри (кварти, відра, бочки і т. ін.). Хто пив тут більш од всіх сивухи, І хто пив разом три осьмухи, То той Енеєві був брат (І.  Словник української мови у 20 томах
4. осьмуха — Осьму́ха, -хи, -сі; -му́хи, -му́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. осьмуха — Осьму́ха, -хи ж. = восьмуха. Як дві осьмусі, то й чвертка, а як чотирі осьмухи, то буде півхунта Луб. у.  Словник української мови Грінченка