осюди
ОСЮДИ́, присл., розм. Ось у це місце; ось до цього місця; ось сюди (супроводжується звичайно вказівним жестом для уточнення, підсилення).
[Катря:] Мама казали, щоб обідали тоді, як сонце осюди до печі буде світить (Вас., III, 1960, 248);
— Ото там.. моя хата колись була. Це я її не дуже давно.. переніс осюди, де тепер (Хотк., І, 1966, 97).
Словник української мови (СУМ-11)