отаманчик

ОТАМА́НЧИК, а, ч. Зневажл. до ота́ман.

— Доб’ємо тутешніх отаманів і отаманчиків, що розплодились за війну по лісах (Цюпа, Три явори, 1958, 11).

Значення в інших словниках

1. отаманчик — отама́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. отаманчик — -а, ч. Зневажл. до отаман.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отаманчик — ОТАМА́НЧИК, а, ч., зневажл. Зменш. до ота́ман. – Наколи отаманчик затіяв проти нас боротьбу, ми дамо йому відсіч... (О. Слісаренко).  Словник української мови у 20 томах