отеса

ОТЕ́СА, и, ж. Пристрій у возі з залізного прута, дроту або вірьовки, яким прикріплюють край голоблі до вісі для вирівнювання ходу.

І отесу можна в кишку затягнуть, аби не дурчала (Номис, 1864, № 12172);

Савочка поправив пужалном віжку, що зачепилася за отесу, посунувся ближче в передок (Мушк., Серце.., 1962, 7).

Значення в інших словниках

1. отеса — оте́са іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. отеса — -и, ж. Пристрій у возі з залізного прута, дроту або мотузки, яким прикріплюють край голоблі до осі для вирівнювання ходу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отеса — ОТЕ́СА, и, ж. Пристрій у возі з залізного прута, дроту або мотузки, яким прикріплюють край голоблі до осі для вирівнювання ходу. І отесу можна в кишку затягнуть, аби не дурчала [не туркотіла] (Номис); Савочка поправив пужалном віжку, що зачепилася за отесу, посунувся ближче в передок (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
4. отеса — Отеса, -си ж. Веревка, соединяющая концы передней оси съ оглоблями. І отесу можна в кишку затягнуть, аби не бурчала. Ном. № 12172.  Словник української мови Грінченка