отирати
ОТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОТЕ́РТИ, отру́, отре́ш, док., перех., рідко. Те саме, що обтира́ти.
Всі дихали важко,.. отирали краплистий піт із лиць (Фр., VI, 1951, 12);
Червоногвардійці.. засилали прокльони на голови контрреволюції.., а хто й сльозу отирав кулаком (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 356);
— І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани… (Шевч., II, 1963, 387).
Словник української мови (СУМ-11)