оторопіло

ОТОРОПІ́ЛО, розм. Присл. до оторопі́лий 2.

Господиня оторопіло позадкувала до дверей (Панч, На калин. мості, 1965, 158);

Саїд Алі оторопіло сів (Ле, Міжгір’я, 1953, 180).

Значення в інших словниках

1. оторопіло — оторопі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. оторопіло — розм. Присл. до оторопілий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оторопіло — ОТОРОПІ́ЛО, розм. Присл. до оторопі́лий 2. Господиня оторопіло позадкувала до дверей (П. Панч); Саїд Алі оторопіло сів (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах