отоса
ОТО́СА, и, ж. Те саме, що оте́са.
Закурили поки що. Тим часом Іван отосою від чийогось воза.. ув’язував колесо (Головко, II, 1957, 37);
Фурман зв’язував отоси.. і лагодив тріснутий хомут голобельної (Досв., Вибр., 1959, 64).
Словник української мови (СУМ-11)