отряхуватий

ОТРЯ́ХУВАТИЙ, а, е, діал. Задирливий, розбишакуватий.

— А ти не даремно ганиш парубка? — заступилась Христина за Юрія, бо хоч він був і отряхуватим хлопцем, але ще ні одна дівчина не зобижалась на нього, хіба що Зося (Стельмах, І, 1962, 279);

Колону.. очолює високий, отряхуватий на вигляд Володя Вайсман (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 49);

Лукаве, отряхувате личко.. привітно схилилось до самого мого вуха (Вас., І, 1959, 188).

Значення в інших словниках

1. отряхуватий — отря́хуватий прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. отряхуватий — див. хоробрий  Словник синонімів Вусика
3. отряхуватий — -а, -е, діал. Задерикуватвий, розбишакуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. отряхуватий — ОТРЯ́ХУВАТИЙ, а, е, діал. Задирливий, розбишакуватий. – А ти не даремно ганиш парубка? – заступилась Христина за Юрія, бо хоч він був і отряхуватим хлопцем, але ще ні одна дівчина не зобижалась на нього, хіба що Зося (М. Стельмах); Колону ..  Словник української мови у 20 томах
5. отряхуватий — ЗАДЕРИ́КУВАТИЙ (який часто вдається до бійки, сварки, глузування з інших; який виражає задерикуватість, задирливість), ЗАДИ́РЛИВИЙ, ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, ЗАЧІ́ПЛИВИЙ, ЗАДИ́РИСТИЙ розм., ЗАДИ́РКУВАТИЙ розм. рідше, ЗАВО́ЇСТИЙ розм., ПІ́ВНЯЧИЙ розм.  Словник синонімів української мови