отрій

ОТРІ́Й, отро́ю, ч., діал. Отрута.

Отрій смертельний цілування відразу в груди їй проник… (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 199).

Значення в інших словниках

1. отрій — отрі́й іменник чоловічого роду отрута діал.  Орфографічний словник української мови
2. отрій — отрою, ч., діал. Отрута.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. отрій — ОТРІ́Й, отро́ю, ч., діал. Отрута. Отрій смертельний цілування відразу в груди їй проник... (М. Драй-Хмара); Таке ж і Малині циганка казала, За двісті червоних отрою продала (Ю. Федькович).  Словник української мови у 20 томах
4. отрій — ОТРУ́ТА (речовина, здатна викликати отруєння), ТРУ́НОК, ТРУТИ́ЗНА фольк., ТРУ́ТА фольк., ТРУТИ́НА́ фольк., ТРУТІ́ВКА фольк., ТРІ́ЙЛО діал., ОТРУ́Я діал., ОТРІ́Й діал., ЯД, ЇДЬ діал.; ДАННЯ́ етн. заст. (дана з напоєм або стравою).  Словник синонімів української мови