отьмарений
ОТЬМА́РЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до отьма́рити.
— Пішов світ за очі, і слід його пропав. Скільки не ждали.. — дарма: забув Олексич і рідню, і землю свою, колись таку любиму, — усе забув, отьмарений коханням (Міщ., Сіверяни, 1961, 92).
Словник української мови (СУМ-11)