оцінник

ОЦІ́ННИК, а, ч. Той, хто оцінює кого-, що-небудь.

В Харкові Єфименко служив у підкомісії, що вивчала залізничну справу, потім був.. оцінником харківського відділення земельного банку (Вітч., 7, 1965, 198).

Значення в інших словниках

1. оцінник — оці́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. оцінник — -а, ч. Той, хто оцінює кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оцінник — ОЦІ́ННИК, а, ч. Той, хто оцінює кого-, що-небудь. У Харкові він служив у підкомісії, що вивчала залізничну справу, потім був .. оцінником харківського відділення земельного банку (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. оцінник — Оці́нник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)