1. Словник української мови в 11 томах

оцінник

ОЦІ́ННИК, а, ч. Той, хто оцінює кого-, що-небудь.

В Харкові Єфименко служив у підкомісії, що вивчала залізничну справу, потім був.. оцінником харківського відділення земельного банку (Вітч., 7, 1965, 198).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оцінник — оці́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. оцінник — -а, ч. Той, хто оцінює кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оцінник — ОЦІ́ННИК, а, ч. Той, хто оцінює кого-, що-небудь. У Харкові він служив у підкомісії, що вивчала залізничну справу, потім був .. оцінником харківського відділення земельного банку (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. оцінник — Оці́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)