оцінник
Оці́нник, -ка; -ники, -ків
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оцінник — оці́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- оцінник — -а, ч. Той, хто оцінює кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оцінник — ОЦІ́ННИК, а, ч. Той, хто оцінює кого-, що-небудь. У Харкові він служив у підкомісії, що вивчала залізничну справу, потім був .. оцінником харківського відділення земельного банку (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- оцінник — ОЦІ́ННИК, а, ч. Той, хто оцінює кого-, що-небудь. В Харкові Єфименко служив у підкомісії, що вивчала залізничну справу, потім був.. оцінником харківського відділення земельного банку (Вітч., 7, 1965, 198). Словник української мови в 11 томах