очарований
ОЧАРО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до очарува́ти.
Я очарована звістками з Вашого краю, — ще наша доля не загинула, коли у нас такий народ є! (Л. Укр., V, 1956, 98);
Мцирі очарований світом, закоханий у життя (Рильський, III, 1956, 205).
Словник української мови (СУМ-11)