очиці
ОЧИ́ЦІ, и́ць, мн. Зменш.-пестл. до о́чі.
[Кіндрат Антонович:] Олесю, голубко, розкрий же очиці! (Кроп., II, 1958, 340);
Один маленький хлопчик заліз у куток і наляканими очицями поглядає навкруги (Гр., І, 1963, 242);
Барабаш, як спійманий на шкоді, злякано закліпав вузькими очицями (Панч, Гомон. Україна, 1954, 48);
*У порівн. [Сербин:] Там під тією могилою єсть криниця… вода свіжа, як твій видик, ясна, як твої очиці (Вас., III, 1960, 35).
Словник української мови (СУМ-11)