очиці
ОЧИ́ЦІ, и́ць, мн.
Зменш.-пестл. до о́чі.
[Кіндрат Антонович:] Олесю, голубко, розкрий же очиці! (М. Кропивницький);
Один маленький хлопчик заліз у куток і наляканими очицями поглядає навкруги (Б. Грінченко);
Барабаш, як спійманий на шкоді, злякано закліпав вузькими очицями (П. Панч);
* У порівн. [Сербин:] Там під тією могилою єсть криниця... вода свіжа, як твій видик, ясна, як твої очиці (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)