очиці
ОЧИ́ЦІ, и́ць, мн.
Зменш.-пестл. до о́чі.
[Кіндрат Антонович:] Олесю, голубко, розкрий же очиці! (М. Кропивницький);
Один маленький хлопчик заліз у куток і наляканими очицями поглядає навкруги (Б. Грінченко);
Барабаш, як спійманий на шкоді, злякано закліпав вузькими очицями (П. Панч);
* У порівн. [Сербин:] Там під тією могилою єсть криниця... вода свіжа, як твій видик, ясна, як твої очиці (С. Васильченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- очиці — очи́ці множинний іменник Орфографічний словник української мови
- очиці — див. очі Словник синонімів Вусика
- очиці — -иць, мн. 1》 Зменш.-пестл. до очі. 2》 зневажл. Маленькі або вузькі очі. Хижі очиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- очиці — гра́ти очи́ма до кого і без додатка. Грайливо поглядати на когось, прагнучи звернути на себе увагу, викликати до себе інтерес. Грав (Йон) до неї очима та міцно тримав за руку (М. Фразеологічний словник української мови
- очиці — Очи́ці, очи́ць, очи́цям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- очиці — ОЧИ́ЦІ, и́ць, мн. Зменш.-пестл. до о́чі. [Кіндрат Антонович:] Олесю, голубко, розкрий же очиці! (Кроп., II, 1958, 340); Один маленький хлопчик заліз у куток і наляканими очицями поглядає навкруги (Гр. Словник української мови в 11 томах
- очиці — Очиці, очиць с. ум. отъ очі. Глазки. Рання пташка зубці теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309. Орисі аж очиці блищать. Св. Л. 40, 41. Словник української мови Грінченка