ошинований
ОШИНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ошинува́ти.
Частини великих скіфських повозок з добре ошинованими залізом колесами на спицях знаходили .. у похованнях багатих скіфських курганів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 140);
// У знач. прикм.
Ошиновані колеса трактора, вгрузаючи в землю гусеницями грунтозачепів, обережно котили по валкому, хиткому схилу (Роб. газ., 15.XI 1962, 2).
Словник української мови (СУМ-11)