ошурки
ОШУ́РКИ, рок, мн. Дрібні порошкоподібні частинки металу, що утворюються при його обробці.
Не можна здувати ротом ошурок з виробів, бо можна запорошити очі собі або сусідові (Практ. з машинозн., 1957, 64);
Марійка .. здунула ошурки і рішуче відклала набік свердло (Донч., V, 1957, 366).
Словник української мови (СУМ-11)