падалиця

ПА́ДАЛИЦЯ, і, ж., збірн.

1. Плоди або листя, які опали з дерев.

Хима вийшла з-за погрібника, несучи в хвартусі яблука-падалиці (Мушк., Серце.., 1962, 291);

Щоб скоротити період "недоїдання" дерев на бідних грунтах, наука запропонувала висаджувати сосну разом з листяними породами, падалиця яких містить багато азоту (Колг. Укр., 6, 1962, 47).

2. Незібране, опале зерно, насіння і т. ін., що залишилося на полі.

Гуси дуже охоче ідуть на стерню, там вони знаходять багато поживних трав та падалиці зерна (Соц. твар., 2, 1956, 38);

// Рослина, що виросла з опалого зерна, насіння.

Соняшник вважали поганим попередником для всіх культур. І це тому, що він дуже засмічував поле падалицею (Хлібороб Укр., 9, 1964, 31);

Вся надія в людей лише на падалицю, тобто на хліб, який восени зійшов по стерні від самосіву (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 78).

Значення в інших словниках

1. падалиця — па́далиця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. падалиця — Культурна рослина, що виростає на полі з насіння, яке потрапило в ґрунт при збиранні врожаю попередньої культури.  Словник термінів з агрофітоценології
3. падалиця — -і, ж., збірн. 1》 Плоди або листя, які опали з дерев. 2》 Незібране, опале зерно, насіння і т. ін., що залишилося на полі. || Рослина, що виросла з опалого зерна, насіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. падалиця — ПА́ДАЛИЦЯ, і, ж., збірн. 1. Плоди або листя, які опали з дерев. Хима вийшла з-за погрібника, несучи в хвартусі яблука-падалиці (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. падалиця — Па́далиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. падалиця — Падалиця, -ці ж. 1) Осыпавшіеся плоды, высыпавшееся зерно. 2) Растеніе, выросшее изъ падалиці 1. 3) Родъ ужа? гадюка? Чуб. І. 65.  Словник української мови Грінченка