палахкотіння

ПАЛАХКОТІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. палахкоті́ти.

І вдень і вночі не гасли над полями вогнища. І було в їх палахкотінні щось тривожне й загрозливе (Руд., Остання шабля, 1959, 390);

Другий, старець з рідким сивим волоссям, обгорнувся в кожух і втиснувся у куток біля комина, на якому з тріском та палахкотінням горіли смоляні соснові колоди (Оп., Іду.., 1958, 442);

Ніби в сонці, в їх [прапорів] палахкотінні Народжується кожен день новий (Дор., Тобі, народе.., 1959, 5);

Сержант побуряковів на виду. Червоність виповзла з його бороди, запалювала палахкотінням щоки, охоплювала чоло, шию (Загреб., Шепіт.., 1966, 23).

Значення в інших словниках

1. палахкотіння — палахкоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. палахкотіння — -я, с. Дія і стан за знач. палахкотіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. палахкотіння — ПАЛАХКОТІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. палахкоті́ти. І вдень і вночі не гасли над полями вогнища. І було в їх палахкотінні щось тривожне й загрозливе (М.  Словник української мови у 20 томах