палахкотливий
ПАЛАХКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який яскраво, але нерівно світить, світиться.
Лавина козаків полинула у цитадель, освітлену загравою і палахкотливим світлом смолоскипів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 110);
// Жаркий, гарячий.
Над морем уставало яскраве, палахкотливе, вмите свіжими хвилями, солоне сонце (Донч., II, 1956, 142).
Словник української мови (СУМ-11)