палахкотливий

ГАРЯ́ЧИЙ (про сонце, вогонь тощо — який дає багато тепла), ЖАРКИ́Й, ПЕКУ́ЧИЙ, ПАЛЮ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПАЛАХКИ́Й, ПАЛАХКОТЛИ́ВИЙ, ШПАРКИ́Й. Молоде пагіння на горіхах на гарячому сонці вже повиганялось на сажень вгору (І. Нечуй-Левицький); Беруть руду, кладуть у піч — в огненні пащі домен, де безперервно день і ніч жаркий палає пломінь (Н. Забіла); Весняне сонце ще не було пекуче, воно лиш приємно пригрівало живим теплом (О. Гончар); Палюче сонце висить над степом, нерухоме повітря пашить жаром (М. Коцюбинський); Високо над головами сонце, сліпучо-барвисте й палке (Є. Кротевич); Палахке сонце знялося над ними.. і вже починало смажити своїм майже прямовисним промінням (І. Ле); Над морем уставало яскраве, палахкотливе, вмите свіжими хвилями солоне сонце (О. Донченко); Обличчя, обпалене вітрами й південним шпарким сонцем, засмагло й злущилося (О. Сизоненко).

Значення в інших словниках

1. палахкотливий — палахкотли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. палахкотливий — -а, -е. Який яскраво, але нерівно світить, світиться. || Жаркий, гарячий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. палахкотливий — ПАЛАХКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який яскраво, але нерівно світить, світиться. Лавина козаків полинула у цитадель, освітлену загравою і палахкотливим світлом смолоскипів (З. Тулуб); Літак пролетів високо, вони [Холод і Білан] шукали й не могли знайти вогника.  Словник української мови у 20 томах
4. палахкотливий — ПАЛАХКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який яскраво, але нерівно світить, світиться. Лавина козаків полинула у цитадель, освітлену загравою і палахкотливим світлом смолоскипів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 110); // Жаркий, гарячий.  Словник української мови в 11 томах