палахкотливий
ПАЛАХКОТЛИ́ВИЙ, а, е.
Який яскраво, але нерівно світить, світиться.
Лавина козаків полинула у цитадель, освітлену загравою і палахкотливим світлом смолоскипів (З. Тулуб);
Літак пролетів високо, вони [Холод і Білан] шукали й не могли знайти вогника. Мабуть, загубився в палахкотливім зореграї (Ю. Мушкетик);
// Жаркий, гарячий.
Над морем уставало яскраве, палахкотливе, вмите свіжими хвилями, солоне сонце (О. Донченко);
* У порівн. Дівчина як вогонь палахкотливий – усе в неї в руках горить, і сама вона ніби на крилах літає (П. Гуріненко).
Словник української мови (СУМ-20)