1. Словник української мови у 20 томах

палахкотливий

ПАЛАХКОТЛИ́ВИЙ, а, е.

Який яскраво, але нерівно світить, світиться.

Лавина козаків полинула у цитадель, освітлену загравою і палахкотливим світлом смолоскипів (З. Тулуб);

Літак пролетів високо, вони [Холод і Білан] шукали й не могли знайти вогника. Мабуть, загубився в палахкотливім зореграї (Ю. Мушкетик);

// Жаркий, гарячий.

Над морем уставало яскраве, палахкотливе, вмите свіжими хвилями, солоне сонце (О. Донченко);

* У порівн. Дівчина як вогонь палахкотливий – усе в неї в руках горить, і сама вона ніби на крилах літає (П. Гуріненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палахкотливий — палахкотли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. палахкотливий — -а, -е. Який яскраво, але нерівно світить, світиться. || Жаркий, гарячий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. палахкотливий — ГАРЯ́ЧИЙ (про сонце, вогонь тощо — який дає багато тепла), ЖАРКИ́Й, ПЕКУ́ЧИЙ, ПАЛЮ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПАЛАХКИ́Й, ПАЛАХКОТЛИ́ВИЙ, ШПАРКИ́Й. Молоде пагіння на горіхах на гарячому сонці вже повиганялось на сажень вгору (І. Словник синонімів української мови
  4. палахкотливий — ПАЛАХКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який яскраво, але нерівно світить, світиться. Лавина козаків полинула у цитадель, освітлену загравою і палахкотливим світлом смолоскипів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 110); // Жаркий, гарячий. Словник української мови в 11 томах