палахкотіння

ПАЛАХКОТІ́ННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. палахкоті́ти.

І вдень і вночі не гасли над полями вогнища. І було в їх палахкотінні щось тривожне й загрозливе (М. Руденко);

Другий, старець з рідким сивим волоссям, обгорнувся в кожух і втиснувся у куток біля комина, на якому з тріском та палахкотінням горіли смоляні соснові колоди (Юліан Опільський);

Сержант побуряковів на виду. Червоність виповзла з його бороди, запалювала палахкотінням щоки, охоплювала чоло, шию (П. Загребельний);

Сто років мучених надій, і сподівань, і вір, і крові синів, що за любов тавровані, сто сердець, як сто палахкотінь (В. Стус).