палахкотіти

ПАЛАХКОТІ́ТИ, кочу́, коти́ш і ПАЛАХКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш, недок.

1. Горіти, знищуючись у вогні.

Палахкотіли уночі фільварки польських дідичів, Осадників затишні вілли – То виливали, як уміли, Покривджені пекучий гнів (Л. Забашта);

На путях горіли вагони, збоку палахкотів будинок (П. Панч);

// Горіти, даючи яскраве, нерівне світло.

Вогонь палахкотів у печі і освітлював хату червоним світлом (В. Стефаник);

Поки Тихон поволі взувся та розшукав кобеняка, за селом палахкотіла вже пожежа. Млин горів (С. Васильченко);

// безос.

В печі весело палахкотіло, в горщику закипала картопля (Ю. Збанацький).

2. чим і без дод. Давати або випромінювати яскраве, звичайно нерівне світло.

В глибині двору палахкотить червоним одсвітом і роями іскор навстіж розчинена кузня (М. Стельмах);

На сході палахкотить серпнева зоря (Г. Епік);

Палахкотять електрики вогні (П. Дорошко);

// перен. Виділятися яскравим кольором, забарвленням.

Холодний вітер байдуже шарпав її [безкозирки] муарові стрічки, що палахкотіли сліпучим блиском золотих якорів (В. Кучер);

На руках у неї палахкотить оберемок живих квітів, цілий сніп рясно зрошених росою її чорнобривців та петуній, гвоздик та царських борідок (О. Гончар);

Мироне, але ж там і верби ростуть, і тополі палахкотять жовтим листям, чому та звичайна і вічна краса випала з твого життя? (Р. Іваничук).

3. перен. Дуже червоніти, ставати гарячим від припливу крові.

Сухе, гостре лице свекрушине набиралося гнівом, палахкотіла шия, .. виблискували очі (К. Гордієнко);

Гордо відкинуті голови танцюристів, палахкотять засмаглі обличчя (С. Журахович).

4. чим, від (од) чого і без дод., перен. Бути охопленим надзвичайно сильним почуттям, з великою пристрастю віддаватися почуттю, справі і т. ін.

Настя аж палахкотіла од кохання до Густава (І. Нечуй-Левицький);

Всі з'єдналися в один гурт, палахкотіли одним настроєм, як одно багаття (С. Васильченко);

Люба просто палахкотіла від радості і захвату (М. Чабанівський);

– Не треба так палахкотіти, Ніно. Як смолоскип, слово честі. Витримка, витримка! (О. Донченко);

Вся біла, як свіча – Так полохко і тонко палахкочеш і щирістю обірваною врочиш, тамуючи ридання з-за плеча (В. Стус);

// Виражати сильне почуття, пристрасть (про очі, погляд, обличчя і т. ін.).

Лежачи на мосту, вона оглянулась, і Любі здалося, що в її очах палахкотить ляк (В. Бабляк);

– Ну, а що ще ти хочеш? – вже палахкотів очима Великін (І. Багряний).

5. перен. Проходити бурхливо, навально (про бій, битву і т. ін.).

Було це років сорок тому. Ще громадянська війна палахкотіла (Є. Кравченко);

О лірико, чому так заблизько від тебе, на відстані людського тяжіння, палахкотять протуберанці сатири! (А. Крижанівський).