паливода
ПАЛИ́ВОДА, и, ч. і ж., розм. Відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється.
— Ти знаєш, він який.. Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (Котл., І, 1952, 66);
— Мені до уст сьогодні донесли — Один паливода (і цар перехрестився) На трьох жінках женився (Греб., І, 1957, 64);
// Той, хто поводить себе пустотливо, несерйозно; бешкетник, пустун.
Учителька вже знає — не виконав домашніх завдань, пробайдикував на лижах Макарець… Такий уже він паливода — здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Збан., Старший брат, 1952, 63).
Словник української мови (СУМ-11)