памолодь
ПА́МОЛОДЬ, і, ж., збірн. Молоді пагони.
Ігор побачив сірий пеньок, від якого на всі боки пнулася кучерява памолодь (Донч., V, 1957, 68);
*У порівн. Як памолодь буйна з старого коріння, зросло галасливе нове покоління (Забіла, Малим.., 1958, 16);
// Поросль молодих дерев.
Згарище почало заростати травою і памолоддю (Стельмах, І, 1962, 255);
// перен. Молодь, молоде покоління.
Мир — палаци, гомінкі вокзали, Заводи, школи, памолодь (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 93).
Словник української мови (СУМ-11)