памолодь
ПА́МОЛОДЬ, і, ж., збірн.
Молоді пагони.
Ігор побачив сірий пеньок, від якого на всі боки пнулася кучерява памолодь (О. Донченко);
А ліс без памолоді – то вже не ліс: біогеоценоз, втрачаючи здатність до самовідновлення, стає нестійким (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Як памолодь буйна з старого коріння, зросло галасливе нове покоління (Н. Забіла);
// Поросль молодих дерев.
Згарище почало заростати травою і памолоддю (М. Стельмах);
// перен. Молодь, молоде покоління.
Мир – палаци, гомінкі вокзали, Заводи, школи, памолодь (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)