паморозь
ПА́МОРОЗЬ, і, ж.
Схожі на іній атмосферні опади, що утворюються в туманну морозну погоду на гілках дерев, дротах і т. ін.
Лісом пробиралося кілька озброєних партизанів. Холодна паморозь хрумтіла під ногами (Іван Ле);
А вранці в садках шуміла діамантова паморозь (М. Хвильовий);
Теплі вітри Атлантики, що панують тут улітку, тоді випадають на траву та віти холодною памороззю (з наук.-попул. літ.);
* Образно. У батька Андрія Сергійовича зима людського віку лиш злегка припорошила скроні білою памороззю (І. Волошин);
* У порівн. Діаманти, як паморозь, міняться на його пальцях (З. Тулуб);
// перен. Наліт холодності, відчуженості.
Марині жодного разу не вдалося до кінця розтопити паморозь, яка лежала на Павловій душі. Паморозь байдужості і недбалості (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)