пам’яткий
ПАМ’ЯТКИ́Й, а́, е́. Те саме, що пам’ятли́вий.
— Мабуть, швидкий до вчиття буде [Андрій]. Там пам’яткий такий, що аж дивно! (Гр., II, 1963, 75).
◊ Ма́ти пам’ятке́ о́ко — бути спостережливим, мати добру зорову пам’ять.
Око.. мав [Дмитро] гостре і пам’ятке. Кине думкою на якийсь шматок землі — і вже він спливає перед ним зі своїми неповторними обрисами (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 871).
Словник української мови (СУМ-11)