паненя

ПАНЕНЯ́, ня́ти, с. Дитина пана.

— Та що з того, що пани добрі? Які ще паненята будуть! (Вовчок, І, 1955, 22);

Кров висисає оте остогиджене, Прокляте нишком шиття, Що паненя, вередливе, зманіжене, Вишвирне геть на сміття (Граб., І, 1959, 52);

Мати божа! На авто їдуть: пани, паненята, перини, цуценята… (Чорн., Визволення, 1949, 131);

*У порівн. Викохана до десяти літ, як паненя, вона не знала, де, що і як береться (Мирний, IV, 1955, 32).

Значення в інших словниках

1. паненя — паненя́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. паненя — див. пан  Словник синонімів Вусика
3. паненя — -няти, с. Дитина пана.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. паненя — ПАНЕНЯ́, ня́ти, с. Дитина пана. – Та що з того, що пани добрі? Які ще паненята будуть! (Марко Вовчок); Кров висисає оте остогиджене, Прокляте нишком шиття, Що паненя, вередливе, зманіжене, Вишвирне геть на сміття (П. Грабовський); Мати божа!...  Словник української мови у 20 томах
5. паненя — Паненя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)