паратаксис

ПАРАТА́КСИС, у, ч., грам. Синтаксичний зв’язок самостійних речень, які йдуть безпосередньо одне за одним і не об’єднані сполучниками в складне підрядне речення.

Значення в інших словниках

1. паратаксис — парата́ксис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. паратаксис — -у, ч., грам. Синтаксичний зв'язок самостійних речень, які слідують безпосередньо одне за одним і не об'єднані сполучниками в складне підрядне речення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. паратаксис — ПАРАТА́КСИС, у, ч., лінгв. Синтаксичний зв'язок самостійних речень, які йдуть безпосередньо одне за одним і не об'єднані сполучниками в складне підрядне речення. При аналізі синтаксису роману “Вершники”...  Словник української мови у 20 томах
4. паратаксис — парата́ксис (грец. παράταξις, букв. – розміщення поруч) синтаксичний зв’язок самостійних, незалежних речень, які йдуть одне за одним.  Словник іншомовних слів Мельничука