парашутик
ПАРАШУ́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до парашу́т.
Ворожі літаки.. розвішували в небі на маленьких парашутиках "ліхтарі", які заливали холодним білим світлом землю (Ткач, Крута хвиля, 1956, 91);
*Образно. Голівка її [кульбабки] в біленькій прозорій шапочці. Зірвеш обережно цю шапочку, подмеш на неї — і поніс вітерець малесенькі пухнасті парашутики (Коп., Як вони.., 1961, 8).
Словник української мови (СУМ-11)