паристий
ПАРИ́СТИЙ, а, е.
1. Те саме, що па́рний 1-3.
А то візьметься за роботу — Із глини будувать хатки — Аж очі світяться: достоту Паристі на вікні свічки (Рильський, II, 1946, 21);
Одного [хлопця] пан знайшов-таки в своєму селі, а другого довго підбирав під стать по других селах, як от підбирають під масть паристі.. коні (Н.-Лев., І, 1956, 130);
Бродили вулицями в шоломах паристі патрулі (Кач., II, 1958, 356).
2. Який підходить іншому за якими-небудь якостями (про людину), складає з іншим пару ( див. па́ра¹7).
Ти не маєш чоловіка, я — жінки. От ми й паристі… (Коцюб., І, 1955, 62).
Словник української мови (СУМ-11)