паркет
ПАРКЕ́Т, у, ч.
1. Маленькі гладкі дощечки з твердих порід деревини для настилання підлоги.
Настилання паркету.
2. Підлога, вислана такими дощечками, переважно у вигляді геометричного рисунка.
Зала "Народного дому" палала великою кількістю газових полуменів, що золотистим піском відприскували від свіжо вивоскованого паркету (Фр., VI, 1951, 219);
Під кроком розмірним нерівний паркет Зарипав у кожній своїй деревинці (Бажан, Роки, 1957, 249);
*У порівн. Всі дороги вибруковані плитками і чисті, як паркет (Коцюб., III, 1956, 333);
// перен. Уживається як символ салону, світського способу життя.
Отак, певно, й народжувались народні танці. Не по танцкласах, не на паркетах виникли їх святкові рухи (Довж., І, 1958, 89).
Словник української мови (СУМ-11)