паркет
ПАРКЕ́Т, у, ч.
1. Маленькі гладкі дощечки з твердих порід деревини для настилання підлоги.
Настилання паркету.
2. Підлога, вислана такими дощечками, часто у вигляді геометричного рисунка.
Зала “Народного дому” палала великою кількістю газових полуменів, що золотистим піском відприскували від свіжо вивоскованого паркету (І. Франко);
Під кроком розмірним нерівний паркет Зарипав у кожній своїй деревинці (М. Бажан);
* У порівн. Всі дороги вибруковані плитками і чисті, як паркет (М. Коцюбинський);
// перен., заст. Уживається як символ салону, світського способу життя.
Отак, певно, й народжувались народні танці. Не по танцкласах, не на паркетах виникли їх святкові рухи (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)