парканчик

ПАРКА́НЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до парка́н.

По обидва боки вулиці стоять невисокі парканчики, за якими кучерявиться негуста зелень (М. Олійник);

Крім акацій, тут ще кілька тополь росте, дикий виноград по верандах в'ється, а в одному дворі, десь серед отих іржавих жерстяних парканчиків та старих розсохлих просмолених човнів, – жевріють мальви! (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. парканчик — парка́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. парканчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до паркан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. парканчик — ПАРКА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до парка́н. По обидва боки вулиці стоять невисокі парканчики, за якими кучерявиться негуста зелень (М. Ол., Чуєш.., 1959, 25).  Словник української мови в 11 томах