парканчик
ПАРКА́НЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до парка́н.
По обидва боки вулиці стоять невисокі парканчики, за якими кучерявиться негуста зелень (М. Олійник);
Крім акацій, тут ще кілька тополь росте, дикий виноград по верандах в'ється, а в одному дворі, десь серед отих іржавих жерстяних парканчиків та старих розсохлих просмолених човнів, – жевріють мальви! (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парканчик — парка́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- парканчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до паркан. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парканчик — ПАРКА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до парка́н. По обидва боки вулиці стоять невисокі парканчики, за якими кучерявиться негуста зелень (М. Ол., Чуєш.., 1959, 25). Словник української мови в 11 томах