парковий
ПА́РКОВИЙ, а, е.
1. Який знаходиться, розташований у парку (в 1 знач.).
Дикі пущі, що оточували наоколо замок, тисячами рук перероблені на паркову садовину (Стор., І, 1957, 366);
Паркова алея;
// Признач. для влаштування, оздоблення парку.
Першотравневий гай Києва прикрасила ще одна паркова скульптура (Літ. Укр., 21.VIII 1965, 1);
Парковий міст.
2. Прикм. до парк 2.
Тепер зварювальні роботи можна робити майже на всіх паркових коліях (Роб. газ., 29. І 1965, 2).
Словник української мови (СУМ-11)