паронька
ПА́РОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до па́ра¹1, 3, 4, 7.
Дві пароньки найщасливіших очей ізглянулися із собою (Вовчок, І, 1955, 322);
Чом він [соловейко] не співа? Чи не вбито, не однято Пароньки його? (Дн. Чайка, Тв., 1960, 220).
Словник української мови (СУМ-11)