паронька
ПА́РОНЬКА, и, ж., нар.-поет.
Пестл. до па́ра¹ 1, 3, 4, 7.
Дві пароньки найщасливіших очей ізглянулися із собою (Марко Вовчок);
Чом він [соловейко] не співа? Чи не вбито, не однято Пароньки його? (Дніпрова Чайка).
Словник української мови (СУМ-20)