парубчина
ПАРУБЧИ́НА, и, ч., розм. Те саме, що па́рубок 1.
Зорі сяють, серед гаю Дівчата співають, А дівчину парубчина Давно виглядає (Пісні та романси.., II, 1956, 143);
Він спитав парубчину, чи не тут, бува, мешкає (Коцюба, Нові береги, 1959, 390).
Словник української мови (СУМ-11)